Elena, 51 - 5 апреля 2009 21:57

У небі зіткав павутину
Морок підступний павук.
І сонце, мов ту комашину,
Обплів сіткою рук.
Промені - зойки застигли
На кришталевому тлі.
Жевріє надія, що встигнеш
Не розчинитись в імлі.
Присмерк панує над містом,
Душа - каземат емоцій,
Думки нагострили вістря,
Скалка застрягла в оці.
Відлуння мрії у скронях
Пульсує кривавим набатом.
Свідомість конає в полоні
Амбіцій, фіксує втрати
“Уява блокує дійсність...”-
Хиткий і примарний здогад.
Десь там, в театральному дійстві,
Агонізує спогад.

• 
• 
•